ПОРАДИ КОРИСТУВАЧАМ

ЯК ПРАЦЮВАТИ З ПІДРУЧНИКОМ

1. Обгорни всі підручники.

2. Клади їх на чисті столи і парти

3. Бери книжки тільки чистими руками.

4. Бережно гортай сторінки.

5.Звикай перегортати листок, тримаючи його за верхній край.

6. Зроби закладки для підручників.

7. Після читання клади їх у відведене місце: на полицю, в шафу, до портфеля.

НЕ МОЖНА!!!

1. Перегинати підручник – від цього псуються сторінки.

2. Кидати підручник або рвати сторінки.

3. Загинати краї в сторінках підручника.

4. Писати ручкою чи розмальовувати підручник.

5. Залишати у вологих місцях чи під дощем.

6. Залишати біля гарячих предметів, на сонці.

ДОВІДКОВА ЛІТЕРАТУРА

Словники - лексикографічний продукт, який містить впорядкований перелік слів, словосполучень з короткими їх характеристиками або характеристиками позначених ними понять, або з перекладом на іншу мову.

Енциклопедичні словники фіксують і пояснюють не слова, а пов'язані з тими чи іншими словами (як назвами відповідних явищ) відомості з різноманітних ділянок знання, мистецтв, виробництв, політичного життя тощо. Тому в енциклопедичних словниках зовсім не мають місця слова таких граматичних категорій, як займенники, вигуки, сполучники, частки; прислівники, дієслова та прикметники подаються у цих словниках лише тоді, коли вони термінологізувались, тобто вживаються для точного вираження спеціальних понять і означення спеціальних предметів.

Філологічні словники мають кілька основних типів і багато різновидів, але об'єктом описування в них завжди є саме слово. Залежно від типу й характеру філологічного словника, конкретне слово в ньому може розглядатися в одному чи в кількох аспектах, скажімо, з погляду походження чи функціонування протягом певного історичного періоду, правописання, вимови і т. д.

Тлумачний словник - в ньому розкривається (витлумачується) значення слова, характеризуються його граматичні й стилістичні властивості, подаються типові словосполучення (речення) і фразеологічні звороти, де вживається слово у відповідному значенні.

Словник асоціативний — словник, у якому представлені результати асоціативного експерименту. Статті в А. С. розташовують за алфавітом.

Словник іншомовних слів - словник, у якому розкривається значення слів іншомовного походження, що ввійшли до лексичного складу рідної мови, і вказується, з якої мови вони засвоєні.

Історичний словник - один з різновидів тлумачного словника, в якому подаються слова певної історичної епохи за даними писемних пам'яток, з'ясовується їх значення, наводяться ілюстрації.

Орфографічний словник - подає нормативне написання слів і їх граматичних форм відповідно до чинного правопису. 

Орфоепічний словник - служить довідником правильної нормативної вимови і нормативного наголосу.

Словник синонімів - у ньому подані ряди синонімів, що групуються навколо стрижневих слів, розташованих в алфавітному порядку.

Енцилопедії - «коло наук», сукупність наукових знань з широкого кола питань. У широкому розумінні — збірка наукових відомостей і довідок на різні теми, призначена для широкого кола читачів. У більшості матеріал в енциклопедіях розміщено аалфавітному порядку.Винятком з цього є „Дитяча енциклопедія”. В ній матеріал розташований по системі знань. В її створенні брали участь педагоги, письменники, художники.Кожний том присвячений окремій галузі знань. У кожному томі вміщуються таблиці й різні допоміжні покажчики: хронологічний, алфавітний,бібліографічний. 

ЯК СКЛАСТИ ПЛАН ТЕКСТУ ПІДРУЧНИКА

1. Прочитай заголовок параграфа і подумай: який зміст закладено в заголовок?
2. Прочитай уважно даний параграф і виділи в ньомунові терміни (з’ясуй їх).
3. Розглянь і постарайся зрозуміти малюнки і їхчастини, що відносяться до тексту.
4. Прочитай текст окремо по абзацах і визнач, про щойдеться в кожному абзаці.
5. Склади план прочитаного тексту (пунктами плануможуть бути заголовки абзаців).
6. Перекажи за складеним планом увесь текст,постарайся зрозуміти і запам’ятати його зміст.
7. Дай відповіді на всі запитання в кінці параграфа або на запитання, поставлені вчителем.

     ЯК ПРАВИЛЬНО ОФОРМИТИ 

РЕФЕРАТ

 Реферат - слово латинське, на українську дослівно перекладається як написання повідомлення або публічної доповіді. Найчастіше це слово вживається для визначення послідовного, переконливого й короткого викладу або написання сутності якого-небудь питання або теми науково-практичного характеру.
    Виклад або опис сутності наукової праці, виконаної самим автором, називається авторефератом. Наприклад, автореферат дисертації на змагання наукового ступеня кандидата або доктори наук. Автореферат - це послідовний і короткий виклад роботи самого автора.

Написання реферату розділяється на два періоди:
    1. Робота над текстом і оформленням реферату.
    2. Підготовка реферату

1. Робота над текстом і оформленням реферату, складається з наступних етапів:

    1.1. Попередня підготовка. Вона виражається в уточненні назви реферату. Назва повинна бути короткою і виразною.
    1.2. Бібліографічна робота. Сюди ж входить робота з довідковим виданнями, бібліографічними вказівниками й довідниками, енциклопедіями і різного роду оглядами, перегляд газет, журналів і інших робіт.
    1.3. Первинна робота із книгами, журналами, газетними статтями й іншим інформаційним матеріалом. Первинна робота полягає в перегляді назв, змісту, вступних розділів, висновків робіт, а також у перегляді таблиць, схем і малюнків. Сюди ж входить реєстрація та відбір літератури, необхідної для написання реферату. Існують картковий і зошитовий способи реєстрації й відбору літератури для написання реферату. Краще картковий - картки при необхідності можна систематизувати, що й робиться майже всіма при написанні реферату.
    1.4. Суцільне й вибіркове читання, а також вивчення літератури і її обробка, тобто записування. Для складання реферату застосовується три види записів:
          • конспект
          • анотація
          • цитата
    Конспект - це короткий або докладний перероблений автором письмовий виклад якої-небудь роботи: твору, лекції, доповіді, або одного першоджерела. Дуже важливо виділяти в конспекті загальні положення, заголовки, теореми й формули. Текст такої копії й називається конспектом, а процес його написання - конспектуванням.
Слід зазначити, що написання об'ємного й докладного конспекту жадає від автора здатності до творчої діяльності. У докладному конспекті аврору доводиться робити відповідні пояснення, приводити приклади, становити план і коротко відповідати на питання плану, тобто записувати тези (див. нижче).
    Анотація - це короткий виклад основної суті, змісту статті, твору, роботи з обов'язковою характеристикою їхньої спрямованості, цінності, призначення. Звичайно в анотації пишеться короткий висновок. Анотація пишеться на звороті картки, на якій ця робота зареєстрована. Анотація є основним і обов'язковим видом запису при вивченні.
    Цитата - це дослівна витримка з тексту, вислів автора, що приводиться для підтвердження деяких фактів і міркувань. Під цитатою обов'язково вказується прізвище автора.
    1.5. Заключна робота періоду підготовки. Вона зводиться головним чином до складання плану написання реферату відповідно до підібраного й вивченого матеріалу. Тільки після складання плану й накопичення достатньої кількості даних приступають до написання й оформлення реферату.

2. Підготовка реферату, складається з наступних етапів:

    2.1. Написання й оформлення титульного аркуша, на якому обов'язково пишеться тема реферату, а також назва інституту (організації), рік видання, прізвище автора та керівника і інші дані. Для кожної організації повинна бути єдина форма оформлення.
    2.2. Введення. У цій частині пишеться значимість теми, мети і завдання реферату. Для написання введення використовуються новітні літературні дані й результати власних досліджень.
    2.3. Літературний огляд є спеціальною частиною реферату в якій приводяться всі зібрані автором літературні дані, показується ступінь вивченості порушеної теми, викладаються попередні відповіді на питання та завдання, поставлені в першій частині або введенні реферату.
    2.4. Методики роботи пишуться при написанні автореферату, коли для одержання відповідей на поставлені питання приводяться власні дослідження. У методиках вказується дослідний і піддослідний матеріали, строки і умови експерименту.
    2.5. Власні дослідження включають всі дані, отримані в результаті досвідів. Власні дослідження викладаються із застосуванням схем, таблиць, графіків, малюнків, фотографій.
    2.6. Аналіз літературних і експериментальних даних приводиться шляхом зіставлення положень і фактів, що приводяться в рефераті в літературному огляді й власних дослідженнях.
    2.7. Узагальнення. У цій частині узагальнюються літературні дані й результати власних досліджень, Узагальнення робиться у вигляді висновку, виводів, тез.
    Висновок - це коротке узагальнення основних достовірних даних і фактів.
    Виводи - це узагальнення кожного безсумнівного факту окремо, коли фактів багато. Виводи повинні бути гранично короткими й чіткими відповідями на завдання реферату
    Тези - являють собою короткі або розгорнуті висновки із вступною, що пояснює, що обґрунтовує та заключною частинами роботи. Тези включають виклад основних положень всієї наукової праці від початку до кінця.
    2.8. Рекомендації або практичні пропозиції. Пишуться в тому випадку, коли викладені в рефераті положення можуть бути використовуватися слухачами або читачами реферату у своєму житті й практичній діяльності.
    2.9. Список використаної літератури. Це один з важливих елементів реферату, що дозволяє перевірити автора й допомагає відшукати основну літературу, у якій можна одержати відповіді на питання, що цікавлять, якщо ці питання не розкриті в рефераті, але цікавлять читача.
    Існують наступний порядок реєстрації й оформлення літератури: вказуються прізвище й ініціали автора, назва книги або статті, номер тому або випуску, рік і місце видання, сторінки.
    Рік видання пишуть за прізвищем і ініціалами автора. Прізвище іноземного автора пишеться на українській, а в дужках - в іноземній транскрипції. Зміст або план у рефератах вказується не завжди.